«Чорна сповідь моєї Батьківщини» (До Дня пам’яті жертв Голодомору)

2019-11-20

Ми не забудемо рік тридцять третій

Як Україна стогнала від голоду.

Й досі ми чуємо стогін далекий

Голосів, помираючих з голоду.

Ми не маємо права забути все це,

Бо весна тридцять третього року

Поклала у землю людину живцем,

Не ступивши назад ані кроку.

Їстиму хліб і молитимусь Богу,

Щоб не було більше лиха такого.

Богу молитись і щиро просити,

Щоб українці завжди були ситі.

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все життя людини і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним, особливо вражають сторінки, де смертним шрифтом викарбовано слова про голод. Голод забрав тих, хто за шмат хліба насущного не стежив і не доносив на брата, не виривав останнього окрайця з голодних дитячих ротів, не вмів торгувати святинею. Красти, вбивати, аби вижити.

Пам’яті мільйонів український селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного тоталітарним режимом у 1932- 1933 роках, пам’яті тисяч українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії ХХ століття, присвячений щорічний національний пам’ятний день в Україні, який припадає на четверту суботу - цього року 23 листопада.

Традиційно в День пам’яті жертв голодомору відбувається поминальне богослужіння й покладання символічних горщиків із зерном та свічками до пам’ятнику жертвам голодоморів в Україні.

З нагоди цієї події в КЗК «Апостолівська міська бібліотека», в інформаційно – краєзнавчому відділі провідним бібліотекарем Байрак Л.І. оформлено інформаційну викладку «Чорна сповідь моєї Батьківщини» (До Дня вшанування пам’яті жертв Голодомору). Кожен відвідувач, завітавши до нашого відділу має можливість пригадати події жахливих років, які ввійшли в історію, та з даної запропонованої викладки, ознайомитися з документальними, хронологічними даними, художніми творами та світлинами про страшну трагедію – Голодний Мор, який забрав життя мільйонів наших земляків.

В цей день наш український народ вшановує мільйони невинних жертв голодомору хвилиною мовчання та запалить свічку пам’яті.

Хоча минуле й досі душі палить,

Та житиме про втрати вічна пам’ять

Доки горить бодай одна свіча!