Поличка у фонді «Літописець українського простору» (до 115-ї річниці від дня народження У. О. Самчука)

2020-02-14

В КЗК «Апостолівська міська бібліотека» з нагоди 115-ї річниці від дня народження У. О. Самчука бібліотекар кафедри юнацтва Рибалкіна Ю.О. підготувала поличку у фонді «Літописець українського простору». На якій представлені твори письменника українською мовою видані в Україні останніми десятиріччями, матеріали про його творчий і життєвий шлях.

Улас Самчук — визначний український письменник, журналіст, громадський і політичний діяч, засновник Організації українських письменників «Слово» (Нью Йорк; Едмонтон). Його називали літописцем свого часу і свого народу. Хоча з юнацьких літ він був відірваний від України, проте став однією з найяскравіших особистостей, людиною, яка зуміла втілити в собі найкращі риси української ментальності — ліризм, поетичність, гуманізм.

Ім’я Уласа Самчука було добре знане за кордоном і майже невідоме в Україні. Тільки в роки незалежності його твори почали видаватись в Україні, кращі з яких було внесено до шкільних і вузівських програм, про нього заговорили літературознавці, з-за океану повернулись документи, рукописи та меморіальні речі письменника, українці змогли побачити закордонні видання його творів. Улас Самчук належить до еліти світового письменства. Його роман «Волинь» був номінантом Нобелівської премії в галузі літератури.

У творах прозаїк висвітлював теми розкуркулення (трилогія «Волинь», повість «Кулак»), боротьбу гуцулів проти угорських загарбників на Закарпатті («Гори говорять»), історію УПА («Чого не гоїть вогонь», 1959 р.), долю українських емігрантів у таборах для переміщених осіб («Плянета Ді-Пі»), життя української діаспори в Європі, Америці й Канаді («Слідами піонерів: слідами Української Америки», «П’ять по дванадцятій», «На твердій землі»).

Герої Уласа Самчука — це люди дієві, вольові, з активним настановленням до життя Матвій і Володько Довбенки («Волинь»), Грипр Мороз («Морозів хутір»), Яків Троян («Чого не гоїть огонь»). На противагу їм Максим Перепутька («Марія») — наоч­ний приклад загибелі людини, яка зрікається правічних цінностей свого народу Бога, землі, праці, роду.

Знайомство з цими персонажами дає змогу простежити за формуванням і деформуванням українського національного характеру протягом століття від 1861 року, коли кріпак, отримавши землю, став вільним і сам вибирав власний життєвий шлях, аж до наших днів, коли український народ змушений був відстоювати право залишатися самим собою в боротьбі вже з новою загрозою — чи то більшовицькою, чи то фашистською.

Саме такими є герої Уласа Самчука. Користувачі бібліотеки мають змогу проникнути в їхній духовний світ, ви­значити, чим жив письменник та його герої, про що мріяли, чого прагнули, у чому вбачали смисл життя і як розуміли щастя, яке місце в ієрархи їх почуттів займають обов'язок, честь, гідність, самоповага, патріотизм, людьми дії чи бездіяльними мрійниками-ідеалістами.

Шановні користувачі! Чи знайомі ви з тими, хто збагачує нашу мову, формує волю, почуття патріотизму? Улас Самчук – один із них.