«Січові Стрільці в боротьбі за державність» (до 100-річчя діяльності Українських Січових Стрільців)

2018-06-18

6 серпня 1914 українці добровольці Галичини відгукнулися на заклик Головної Української Ради й утворили єдине українське національне військове формування у складі австро-угорської армії. Це військо залишилося в історії під назвою Українські Січові Стрільці або УССи. Вони мали велике значення для відновлення військових традицій та для зростання українського патріотизму. Головним отаманом УССів було обрано доктора Володимира Старосольського, його заступником (осавулом) – Дмитра Катамая.

Стрілецькі товариства швидко поширилися по усій Галичині. Найперше вони утворилися в Бориславі, Сокалі, Яворові, Ясениці тощо. За короткий час було організовано стрілецькі чоти, сотні, курені, фахові офіцерські школи та близько 50 товариств Січових Стрільців. Товариство «Січові Стрільці», придбавши 100 карабінів, проводило навчання в передмістях Львова. Керівництво стрілецькими товариствами в Галичині здійснював Кирило Трильовський.

Уперше бійці-УССи взяли участь в оборонних боях із кубанськими козаками російської армії на Борецькому й Ужоцькому перевалах. Після цих битв відбулося доукомплектування УССів українськими селянами із закарпатських сіл.

Австрійське командування завжди скеровувало УССів на найважчі завдання. У 1915–1917 рр. вони виявили героїзм у битвах із частинами російської армії на горі Маківка в Карпатах, під Галичем, Бережанами і під час Брусиловського прориву, поблизу містечка Козова.

Необхідно зазначити, що у цьому році виповнюється 100 років із часів участі УССів у запеклих позиційних боях за гору Маківка. Протиборчі сторони східного фронту – підрозділи австро-угорської 55-ої піхотної дивізії фон Фляйшнера, до складу якої входили 7 сотень 1-го та 2-го куренів Українських Січових Стрільців, та російські війська 78-ої піхотної дивізії генерала Альфтана – зійшлися задля заволодіння панівною висотою — горою Маківка.

В результаті героїчної оборони Маківки повністю зірвалися стратегічні плани московського командування. Здобуття вершини, що планувалось 29 квітня, здійснилось лише 4 травня, при цьому були використані усі наявні російські резерви. Внаслідок величезних втрат російські війська не змогли продовжити наступ і через тиждень змушені були поспішно відступити перед австрійськими підрозділами, що підійшли.

За звитягу в роки Першої світової війни та за участь в українських визвольних змаганнях УССи були нагороджені: Хрестом Легіону Українських Січових Стрільців або Гуцульським Хрестом, Галицьким Хрестом, відзнакою Української Галицької Армії, Хрестом Українських Січових Стрільців або Мазепинським Хрестом, Хрестом 3-ї Залізної Стрілецької Дивізії, відзнакою до 50-ліття Легіону Українських Січових Стрільців, ювілейною відзнакою корпусу Січових Стрільців (Київських).

Згадати ці події та дізнатися більше кожен бажаючий має змогу в інформаційно-краєзнавчому відділі КЗК «Апостолівська міська бібліотека», де провідним бібліотекарем Байрак Л.І. та бібліографом Демченко В.А. підготовлено тематичний огляд літератури «Січові Стрільці в боротьбі за державність».

Назавжди залишаться в пам’яті українців імена героїв-УССів: Іван Андрух, Михайло Баран, Ольга Басараб, Вільгельм Габсбург, Михайло Галущинський, сотник Гриць Гладкий, Клим Гутковський, Сень Ґорук, Роман Дашкевич, Василь Дідушок, Дмитро Катамай, Франц Кікаль, Євген Коновалець, Северин Краснопера, Василь Кучабський, Пилип Левицький, Омелян Левицький, Левко Лепкий, Іван Роґульський, Олена Степанів, Петро Франко, Федь Черник, Степан Шухевич та інші.